Усе, що треба знати про ПТСР

Інформація про ПТСР

З посттравматичним стресовим розладом (далі — ПТСР) пов’язано безліч міфів у медіапросторі. Наприклад, що ПТСР матимуть усі, хто переживає війну. Або ж, що цей розлад залишається з людиною на все життя. Усе це — неправда. 

У цьому тексті зібрана основна інформація про ПТСР, яка допоможе вам уникнути впливу міфів. Дізнайтеся, куди звертатися по допомогу та як підтримати близьких.

Що таке ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це розлад психічного здоров’я, який піддається лікуванню. Він може виникнути у людини, яка пережила травматичну подію / досвід або була їх свідком. 

Будь-які травматичні події є стресовими, але не всі вони призводять до посттравматичного стресового розладу. Травматична подія в контексті ПТСР — це сильна та небезпечна ситуація, яка сталася з людиною або свідком якої вона була. Водночас під час цієї події людина розуміла, що її життя або життя інших знаходиться під загрозою. 

Не у всіх людей, які пережили травматичну подію або були її свідками, розвивається ПТСР. Науковці точно не знають, наскільки поширеним є цей  розлад у світі. За даними Національного центру з досліджень ПТСР у США, у 6 зі 100 людей буде ПТСР у певний момент життя. 

Як проявляється ПТСР

Симптоми ПТСР у дорослих, підлітків, дітей від 6 років та дітей до 6 років можуть відрізнятися. 

Частина симптомів ПТСР, які можуть проявлятися у дорослих:

• Постійні, мимовільні та нав’язливі тривожні спогади, пов’язані з травматичною подією. 
• Постійне уникнення подразників, пов’язаних із травматичною подією. Наприклад, людина уникає чи намагається уникнути зовнішніх нагадувань про травматичну подію, як-от місць чи розмов. 
• Негативні зміни в когнітивних здатностях і настрої, пов’язані з травматичною подією. Наприклад, людина не може згадати важливий аспект травматичної події. Або у неї виражені стійкі та перебільшені негативні переконання чи очікування щодо себе, інших та світу.
• Стійке відчуття потенційної небезпеки. Наприклад, надмірна пильність або сильна реакція на раптові звуки.
• Відчуття відстороненості та відчуження від інших.

Цей перелік симптомів не є вичерпним. Посттравматичний стресовий розлад діагностує лише фахівець у сфері ментального здоров’я. Не варто приписувати собі чи іншій людині цей діагноз самостійно. Якщо ви відчуваєте, що потребуєте допомоги, найкращим рішенням буде звернутися до фахівців. 

Куди звертатися по допомогу

Перший крок, який ви можете зробити, — записатися на прийом до свого сімейного лікаря. Спеціаліст вислухає ваші скарги та, якщо це буде необхідно, допоможе зорієнтуватися з наступними діями. Зокрема, може порадити консультацію вузького спеціаліста, наприклад, лікаря-психіатра. 

Ви також можете знайти лікаря-психіатра самотужки. Для цього скористайтеся інтерактивною мапою від Національної служби здоров’я України. Оберіть область та фахівця, який вам потрібен. Дашборд також дозволяє пошук за низкою фільтрів: назвою громади, населеного пункту або медзакладів. 

За допомогою мапи ви можете знайти й інших фахівців. Наприклад, сімейного лікаря, дитячого лікаря-психіатра, лікаря-психотерапевта та лікаря-психолога. 

Якщо не можете або не готові записатися до медичного закладу, але потребуєте допомоги, — сконтактуйте з лініями психологічної допомоги:  

• Лінія Національної психологічної асоціації — 0 800 100 102;
• Центр психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров’я України — 073 450 6000;
• Національна гаряча лінія для дітей та молоді — 0 800 500 225 (зі стаціонарного) та 116 111 (з мобільного).

Лікування ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад піддається лікуванню. Майже половина дорослих з ПТСР повністю одужують протягом трьох місяців після початку лікування. В іншої частини дорослих лікування ПТСР може зайняти більше трьох місяців, але часто — менше року.

«Нам деколи здається, що це щось таке, що з людиною на десятиліття, невиліковне. Або, що вона до кінця життя зійшла з розуму. Це зовсім не так. Ми маємо сучасні, ефективні, травмофокусовані методи терапії, які мають дуже високу ефективність», — пояснює Олег Романчук, лікар-психотерапевт, директор Інституту психічного здоров’я УКУ й Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії.

Лікування ПТСР призначає та супроводжує лікар-психіатр. Методи лікування об’єднують у два основних. 

Перший метод — психотерапія. 

Для проходження психотерапії обирайте лише кваліфікованого психотерапевта. Запитайте у фахівця про його освіту, попросіть показати дипломи та інші підтвердження компетентності.

На сьогодні є два найпоширеніші методи психотерапії для лікування ПТСР: 

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Один із найбільш досліджених методів лікування ПТСР. КПТ-терапія допомагає виявляти та корегувати негативні моделі мислення та переконань, пов’язані з травматичною подією.
• Десенсибілізація та робота з травмою за допомогою руху очей (EMDR). Цей метод терапії поєднує елементи терапевтичних підходів із рухами очей або з іншими формами стимуляції.

Другий метод лікування ПТСР — медикаментозний. Призначати препарат та його дозування може лише лікар-психіатр. Він визначить план прийому ліків, оцінюючи ваші потреби. 

Пам’ятайте, що діагностика та постановка діагнозу потрібна для того, щоб призначити вам правильне лікування та відновити якість життя. Якщо ви вже проходите лікування від ПТСР, не соромтеся запитувати фахівців про план відновлення.

Як підтримати близьку людину, яка переживає ПТСР?

Зміни в поведінці близької людини можуть лякати та викликати відчуття безпорадності. Вам може хотітися донести людині, що їй потрібно звернутися по допомогу. Однак пам’ятайте про такі аспекти в спілкуванні з близькою людиною: 

Психоосвіта. Якщо ваша близька людина ще не звернулася до фахівця, не ставте їй діагнози самотужки. Якщо ж вона проходить лікування, дізнавайтесь про ПТСР з надійних джерел. Це допоможе вам наблизитися до розуміння, через що проходить людина.  Наприклад, ви можете ознайомитися з гідом «ПТСР лікується. Як допомогти собі та близьким?». Або ж послухати сезон подкасту «Простими словами» про здоров’я під час війни. 

Повага. Прийміть те, що близька людина має право не розповідати вам про свій травматичний досвід. Якщо ж вона навпаки часто розповідає про травматичну подію, дайте їй можливість виговоритися. Але при цьому не забувайте потурбуватися про власне відновлення, та за потреби звертайтеся за підтримкою до фахівців, якщо такі розмови видаються емоційно складними та виснажливими для вас. 

Підтримка. Будьте поруч та підтримуйте близьку людину без порад та рекомендацій. Будуйте плани, разом робіть буденні справи та заохочуйте її до активностей. 

Турбота про себе. Пам’ятайте, що ваше тіло та психіка також потребують відпочинку. Старайтесь дотримуватися режиму дня, повноцінно харчуватися та спати.